Година-реквієм "Чорнобиль – скорбота пам’яті людської" з нагоди 35-ї річниці трагедії на Чорнобильській атомній станції
Чорнобиль - код національної трагедії і, разом з тим, безмежної мужності і людської гідності. Вже тридцять п'ять років живуть люди з присмаком полинової гіркоти, вже тридцять п'ять років здригаються, вдивляючись і прислухаючись до новин, пов’язаних з «мирним атомом». Випробування, довжиною в тридцять п'ять років, долає вже друге покоління.
Вчителі Геник Ганна та Чуйко Галина провели годину-реквієм "Чорнобиль – скорбота пам’яті людської" з нагоди 35-ї річниці трагедії на Чорнобильській атомній станції. Діти уважно слухали розповідь та переглянули фільм про трагічні події, до яких призвела людська недбалість. Вразила їх найбільше доля людей та того міста, що за одну мить стало ЗОНОЮ...
Ти тільки уяви:
Ось ти живеш, працюєш,
І любиш дім, що сам побудував.
Садок плекаєш,
Внуків вже плануєш.
Сяких-таких хоч статків, та надбав.
І раптом – грім.
Серед ясного неба.
Збирайся швидко, й забирайся геть!
Це тимчасово…
Ні, речей не треба.
Без паніки.
Це ще не зовсім смерть…
І ти пішов.
Не зачинивши двері.
Бо у печі ще не допікся хліб.
Скрипить на вітрі хвіртка…
Як химера…
І десь сховався з переляку кіт.
Забилася
У розпачі дружина,
Дочка вагітна посивіла враз.
У лоні ще
Отруєна дитина.
А в Києві парад із пишних фраз.
Сюди ти
Не повернешся ніколи.
Роз’їхалися друзі хто куди.
Хворіє внучка.
А старі ікони,
Й скрипуча хвіртка
знов приходять в сни.
Немає
Чорно-білих фотографій.
Потрюхли спогади, – сьогоднішнім живи.
Убито клин
Посеред біографій…
Ти тільки уяви.
Ти просто уяви..
Г.Каранда "Переселенцям"