Виставка живих картин "Пам'яті Лесі"

Щороку 25 лютого святкуємо річницю від дня народження Лесі Українки...
Особливою любов’ю серце Лесі горіло до рідної України. Жила вона Нею, боролась за Неї, творила, виливала своє слово для України. Все життя поетеса була борцем, воїном, що закарбував на своєму щиті слова –«Умру –Не здамся». Вона несла вогонь поезії, цю іскру Божу за життя людям, несе і зараз, устами нашими.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Як сказав Іван Франко: «Це талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності… ЇЇ поезія – то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна».
Дорогі мої українці, стогне рідна земля і сьогодні. Звідусіль чуємо, що в нелегкий для країни час кожному слід робити, що в його силах. А ми робимо як вміємо: вчимо наших дітей єднатися у вірі, любити і сподіватися, брати приклад з Великих нашої славної історії і літератури як не падати духом в біді, не коритися недругу і, як би важко не було, плекати надію. Як співає дует Почайна на слова Лесі Українки:
– Що ж за диво снилось тобі, мила?
«Мені снились білії лелії…»
– Тішся, мила, бо лелія біла –
Квітка чистої та любої надії!
Вже другу ніч загарбник краде наш сон, але він не може забрати в нас надію!
...Радуйся, Благодатная! Господь із Тобою! Ти благословенна між жонами!» (Лк 1: 28). Так привітав Архангел Гавриїл побожну дівчину Марію і сповістив їй благу вість про народження у неї Божественного Немовляти. В руках архангел тримав білу лілію - символ чистоти, непорочності і надії. Богородиця дає і нам приклад глибокої віри та покори. Пречиста Діва Марія не тільки вірить у все те, що з нею має відбутися, але й без заперечень погоджується з волею Господа. І саме її ствердна відповідь, її «так» – Богові, дає нам шанс на спасіння. Милі мої діти, кожен має шанс у Бозі, любімося, вірмо і молімся! Слава Україні! Героям слава.