Літературні читання поезії Лесі Українки
Ні я жива! Я буду вічно жити.
Я в серці маю те, що не вмирає!
Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що її ім’я – Леся Українка. Її образ ніжний і чистий, майже ніколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку, її поезія і її слово.
Свого часу Іван Франко зробив висновок,що “… Леся Українка — трохи чи не єдиний мужчина на всю сьогочасну соборну Україну ”.
А ми говоримо: ”Єдина! На всю Україну! На весь світ!”
Хотілося б завершити словами Олени Журливої ; в її присвяті “Пам’яті Лесі Українки”
Я знала Лесю Українку
Живу, тривожну, молоду,-
Вона, мов квітка у барвінку,
Цвіла в поліському саду.
Вітри піснями захлинались,
Ліси шуміли навкруги
І в срібні роси одягались
Ранкові в маревах луги.
Не стерлась райдужна сторінка.
Не вмерла пісня лісова,
Безсмертна Леся Українка
Була і є навік жива.