''І оживе добра слава, Слава України!''
9 березня відзначаємо 210-ту річницю від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка – духовного батька українства, славетного Кобзаря, чиї слова і зараз звучать надзвичайно пророчо. Він – творець в українській літературі та в духовному житті України могутнього національного духу. Його творчість стала символом боротьби за українську державність, волю та незалежність. Поезія Тараса є нетлінною і важливою частиною духовної єдності народу.
У Ластівецькій гімназії відзначення Шевченківських днів - це не просто ще одне учнівське свято. Це - подія, традиція, обов'язок і шана. Ще від середини лютого розпочалася підготовка, а наша шкільна світлиця, наче пишно вбрана дівчина - Україна, чекала цього дня. Тут мушу згадати вчительку української мови і літератури Наталю Абраменко. У неї все мало бути бездоганно, гармонійно естетично, величаво: кожна деталь святкової експозиції знайшла своє ідеальне місце. І тополя, і Шевченківська хата, і соловей, і заквітчаний тин, - як того справді заслуговує Поет. Відрадно мені, що в мистецькій композиції взяли участь понад 50 учнів, які співали, декламували, інсценізували Шевченка по-особливому. Зі своїми чудовими вчителями Лілією Макарович та Наталею Абраменко перегорнули сотні сторінок Кобзаря, віднайшли для кожної дитини вірша до душі, найкращий художній образ, з яким зможуть розкрити глибину поетичних творів Генія. І я з дитинства знаю і співаю пісні на слова Шевченка, адже його лірика тонко лягає на музику. Спільно з Іриною Печарською готували музичні номери: нові, в сучасному прочитанні твори.
Не знаю, дорогий наш читачу, чи змогла я передати словами ті емоції, які наповнюють мене, ті переживання, які торкнули найглибші струни моєї душі ще під час приготувань і власне самого свята, але було святочно гарно і душевно єднатися з Шевченком і для Нього. Бо...
Шевченкове слово… Воно рідне й мінливе, як людське життя. У ньому правда, і добро, і краса. Та треба вміти їх у слові віднайти та осягнути. Тож припадаймо щодня до поезії Кобзаря, як спраглий до криниці, бо вона невичерпна.
Приходьмо до Тараса на сповідь задля очищення від скверни буденщини і ницості духу, бо він – наш пророк і суддя, наш навчитель і совість. Ми вічно будемо іти до вершини Тараса Шевченка – до вершини людської мудрості, нездоланності, любові.
Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього незвичайна доля.
Та доля Україною була!
Як усе відбувалося, можете переглянути самі: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02N3rMCmrkGoRWAtZi9oSeuoDJzMeBq5iJCaypufzPF6CKLnqhYHY4vxovFSdwqrNbl&id=100006812382397